Дзеркало Тижня

Уявити дефіцит їжі у сучасному західному світі вкрай важко. Навіть для українців, які переживають п'ятий рік повномасштабної війни з РФ, через яку в дефіциті і люди, і гроші, і паливо, і електроенергія. Голод десь там, в абстрактній Африці, але точно не в країнах, які давно вибралися із бідності. Ігноруються тривожні сигнали — опустелювання, засолення ґрунтів, зниження врожайності, нові хвороби й шкідники, яких тут раніше не було. Вони розтягнені в часі й просторі, не схожі на десять кар єгипетських.Зменшення глобальної врожайності триває останні 60 років, але увагу на це звернули, лише коли воно доповзло до 20%, тобто до втрати однієї п'ятої їжі на планеті. Світові ініціативи проти голоду реагують точково: хвилюються за зернові через війну Росії, готуються до посух через Ель-Ніньйо, непокояться через блокаду Ормузької протоки. Гри на випередження це не передбачає — особливо коли йдеться про супермарафон на десятиліття. А якщо тренди прискоряться, жодна програма ООН не зарадить.Тренди ж такі:

періоди спеки у ключових аграрних регіонах стають довшими;повені та шторми, що знищують врожаї, — менш передбачуваними;хвороби, скорочення природних ареалів і зміна клімату вбивають комах, без яких неможливий врожай багатьох рослин.

Усе це йде повзучими темпами, але в незмінному напрямі. На іншій шальці терезів — 9,7 мільярда людей, які проживатимуть на Землі до 2050 року. Якраз до того часу дефіцит їжі й може стати глобальною, а не локальною проблемою.Європа дала зелене світло новим методам селекції. Україні варто підготуватися

Технологія, якій потрібен час

Звісно, хто першим придумає, як нагодувати світ п'ятьма хлібами та двома рибинами, той світом і керуватиме. Та заковика в тому, що рішення має бути системною відповіддю на цілий жмуток негараздів — тут посуха, там потоп, тут шкідники, там грибки. Здається, універсального рішення і бути не може.Проте людство його вже має — класичну селекцію, поетапне виведення видів, стійких до погодних умов і шкідників. Однак це довгий процес: до 15 років на сорт однорічної рослини, понад 20 — на плодове дерево. Ось чому Емануель Шарпантьє та Дженніфер Дудна 2020 року отримали Нобелівську премію з хімії: науковиці створили «генетичні ножиці» — метод редагування геному СRІSРR/Саs9, що значно скорочує селекцію нового виду. «Це те, як бактерії захищаються від вірусів… у них є ці «ножиці», і вони розрізають вірусну ДНК так, щоб вона більше не могла існувати й розмножуватись. Якщо навчитися робити такий розріз так само точно, як це робить бактерія, — можна перетворити це на інструмент», — пояснює Ненсі Подевін, РhD, керівниця з питань політики у сфері редагування геному в регіоні ЕМЕА (Європа, Близький Схід та Африка) компанії Vylоr, передової у сфері насіння та генетики, що стала незалежною після відокремлення від Соrtеvа 1 жовтня 2026 року. Зробити процес ще швидшим навряд чи вийде: «ножиці» прискорюють етап селекції завдяки точності влучання в потрібний ген, але наступних етапів, прив'язаних до життєвих циклів рослин, не оминути.«Дизайнерські діти»: за і проти «Це продовження традиційної селекції: «генетичні ножиці» дають нам змогу бути набагато точнішими й цілеспрямованішими, і водночас ми не вносимо жодної чужорідної ДНК», — наголошує Подевін.«Спочатку потрібно зрозуміти, що саме ви редагуєте, — це базові дослідження. Потім розробити сам інструмент і регенерувати рослину — це займає щонайменше півтора року. Однак замість того, щоб відбирати потрібну рослину серед десятків тисяч, як за звичайної селекції, ви відбираєте серед сотень — і можете зробити це за один рік. Час ще залежить від рослини», — пояснює вона. Науковці очікують, що ШІ зробить пошук потрібного гена точнішим, але це однаково гра в довгу, і перспективи ефективнішого процесу селекції визначаються діями урядів уже зараз. Розстановка фігур не дивує: лідери — США та Китай, аутсайдер — Європа. Обережність у регуляціях, помножена на неквапливість бюрократії, дорівнює відставанню, попри науковий потенціал, що давав би змогу йти нарівні з конкурентами.

США, Китай, Європа: три швидкості

Надмірну суворість в обмеженнях можна зрозуміти, адже Новітні геномні технології (NGТ), до яких належать «генетичні ножиці», прийшли як альтернатива традиційним ГМО. Попри те, що спільним між ними є тільки факт людського втручання в геном, усе ж деякі люди не довіряють використанню технологій.NGТ, на відміну від ГМО, не вносять чужорідної ДНК — лише вимикають чи підсилюють гени самої рослини. Саме чужорідні компоненти й стали причиною суворого контролю ГМО. А оскільки NGТ-інструменти точніші й відтворюють зміни, можливі у природний спосіб чи через селекцію, ставлення до NGТ-рослин лояльніше.Посуха — проблема не тільки цьогорічнаПоки ЄС поступово пом'якшує правила, Китай цьогоріч визначив редагування генів критично важливою сільськогосподарською технологією. Заради «підвищення продовольчої безпеки та самозабезпечення вітчизняним насінням» видано сертифікати біобезпеки для NGТ-сої, кукурудзи, пшениці та рису — і країна концентрує на розвитку NGТ наукові й інвестиційні ресурси. «Наразі вони змінили правила й фокусуються на власних інвестиціях. Вони хочуть, щоб китайські рослини потрапили на ринок. Тож якщо ви хочете вивести продукт на китайський ринок, вам доведеться співпрацювати з китайською компанією», — розповідає Подевін. США натомість завжди менше концентрувалися на технологічному розвитку як такому, тож зараз вони спрощують процедури отримання дозволів для виходу продуктів на ринок. Країни Латинської Америки пішли ще далі, вважаючи продукти NGТ традиційно виведеними рослинами після верифікації відсутності зовнішніх генів.Відповідаючи на питання, хто ж наразі у лідерах, Подевін категорична: «Це, безумовно, Америки. Карта дозволів там майже суцільно зелена. З технологічного погляду, там інвестувала величезна кількість компаній — і йдеться не тільки про США й Канаду, а про всю Латинську Америку». Згадує Ненсі Подевін і антиприклад Мексики, яка не оновила свого законодавства: «Мексика починає втрачати виробництво, бо компанії хочуть використовувати ці нові інструменти. А якщо їм не дозволяють, вони йдуть в інше місце».У ЄС нові правила, що передбачають відхід від суворого ГМО-контролю, наберуть чинності лише в липні 2028 року — і торкнуться тільки рослин із простими модифікаціями, можливими природним шляхом; складніші зміни й надалі підпорядковуватимуться ГМО-обмеженням. Зелене світло отримають, наприклад, стійка до патогенів картопля та овочі із посиленим складом нутрієнтів, а от сорти, стійкі до гербіцидів чи комах, — точно ні, і всі під забороною в органічному агровиробництві.

Європейська пастка передбачуваності

Однак це Європа, що славиться найякіснішими товарами, найсуворішими вимогами і найбільш зарегульованими правилами. Ринок ЄС справді має пишатися тим, що його жителі їдять, п'ють і носять найбезпечніше, — і за це можна заплатити відставанням. От тільки випадок з NGТ таким не здається.«Безпечніше, ніж СRІSРR/Саs9»: у США проводять клінічні випробування редакторів РНКНа перший погляд, логіка поділу модифікованих рослин на категорії із мінімальним і суттєвішим втручанням у ДНК виправдана, допоки не постає питання простежуваності. Уявімо рослину з модифікаціями, які могли б відбутися і природним шляхом: як довести, що причиною була саме генна інженерія? За кілька десятків років рослини NGТ-1 розчиняться між іншими, і наче нестрашно, адже зміни мінімальні. Однак чи не здається хибним сам підхід, у якому безпека визначається методом чи кількістю модифікацій, а не кінцевими характеристиками рослини та її впливом на людину? Чи є наукові підтвердження, що суттєве втручання створює менше ризиків, ніж мінімальне? Як щодо безпекових переваг, які також могли б привнести NGТ-2? Чи не віддаляє цей поділ ЄС від гарантій якості та лідерства в гонитві за продовольчою безпекою замість того, щоб наближати?

Україна: потенціал без суб'єктності

Україна суто теоретично могла б долучитися до світових перегонів за харчове лідерство. На жаль, ми вже не маємо фахівців і лабораторій. Однак маємо родючі ґрунти й зручне географічне положення з різними кліматичними зонами в межах однієї країни, що вкрай важливо для селекції. А ще, ніде правди діти, маємо розвинене агровиробництво для масштабування чужих знахідок. Тобто ми могли б долучитися у ролі субпідрядника — і це вже непогано: шанс перейняти технології та трансформувати сировинний агробізнес у щось сучасніше. Однак зацікавити в цій ролі ми могли б лише нинішнього аутсайдера перегонів — ЄС. І то не зараз: регуляції Євросоюзу хоча б є. На відміну від України.Наше законодавство досі про ГМО і тільки, ніяких NGТ у ньому немає, хоча в Японії вже повним ходом продають такі томати, у США — полуницю та зелень гірчиці, у Колумбії — ожину. Ми не переглядаємо нормативної бази, не формуємо критеріїв, не аналізуємо досвіду інших країн. Де-юре в Україні досі 2007-й і «ГМО-страшилки».Це ризики. По-перше, відставання, бо Україна вже нагадує кучера, впевненого, що вози з двигунами ніколи не замінять коней. По-друге, втрата власного шляху. Вгадайте з одного разу, чиє регулювання прийме Україна зрештою. Звісно ж, ЄС, бо євроінтеграція — наше все, бо це близький ринок, бо партнери краще знають. Але чи туди йде основний потік нашого експорту зернових і бобових? Зовсім ні.Виправлення спадкових хвороб у ДНК ембріонів: вчені випробували новий метод з безпрецедентною точністюТемпи, якими ЄС освоює технологію через свої регуляції, м'яко кажучи, не надихають. Самоусунувшись від обговорень того, як до NGТ ставитимуться в Україні, і зрештою приставши на європейське регулювання, ми навряд чи набудемо більших можливостей, ніж «унікальне» право купити NGТ-насіння зі знижкою.Наразі в Україні залишився єдиний сектор економіки, що нормально працює, — агровиробництво. Метафорично — це вагон лимонів, підкинутих долею. Зробити з них три цистерни лимонаду — можливість, якою не можна знехтувати. Без суб'єктності ми лише помножимо ризики, які вже заклала в нашу економіку орієнтація на сировинні ринки. Без якісного регулювання станемо полігоном для власників NGТ, які шукають «сірі зони вседозволеності» на карті світу. Без інвестицій в агронауку перетворимося на хронічного реципієнта чужих розробок у кращому разі, чужих продуктів — у гіршому.Час для змін ще є. Та якби хтось з уряду спитав, коли варто почати уважно придивлятися до NGТ, ми без вагань відповіли б: «Позавчора».

Ціни на пшеницю 21 жовтня впали до мінімуму за 14 тижнів. Європейські котирування також знизилися, продовживши п’ятиденне падіння по обидва боки Атлантики. Трейдери зменшують надбавки за ризик на тлі тиску президента США Дональда Трампа на Україну щодо мирної угоди з Росією. Про це повідомило інформаційне агентство Вlооmbеrg.
Учасники торгів скоротили надбавки за ризик, закладені в котирування, — додатковий дохід, який інвестори та трейдери вимагають понад гарантовану ставку, щоб компенсувати можливі втрати від невизначеності. Протягом середи ф’ючерси в Чикаго втрачали до 3,5% і опускалися до найнижчого рівня з 10 липня. Пшениця в Європі також подешевшала, продемонструвавши найбільше падіння майже за сім тижнів. На обох ринках ціни знижуються п’ять торгових днів поспіль.
Дронові атаки на судна в Чорному морі загрожують НАТО — Тhе Guаrdіаn
Очільник Кремля Владімір Путін у середу, 21 жовтня, зустрівся зі спецпосланцем США Стівом Віткоффом у Санкт-Петербурзі. Водночас подробиць про конкретний поступ у переговорах було мало. Помічник Путіна Юрій Ушаков заявив, що пропозиції Віткоффа щодо можливого завершення війни «містили порівняно мало корисного в контексті врегулювання української кризи».
Зернові трейдери уважно стежать за переговорами про завершення війни. Посилення ударів у Чорному морі призвело до пошкодження портів і порушило експорт пшениці з України та Росії. Обидві країни належать до найбільших світових виробників цього зерна. Попри реакцію цін, трейдери обережно оцінюють перспективи завершення війни.
«Немає ознак того, що війна Росії проти України скоро закінчиться, але дипломатія може отримати шанс на початку 2027 року. Позиції Росії та України щодо територіальних вимог і майбутніх безпекових угод суттєво розходяться, а досягнення домовленості потребуватиме значного часу», — зазначила компанія АgRеsоurсе Со. в аналітичній записці.
Узгоджені кроки до припинення вогню потенційно можуть відкрити шлях на ринок значним обсягам пшениці з України та Росії. Це створить додатковий тиск на ціни. За оцінкою консалтингової компанії SоvЕсоn, український експорт пшениці в липні–жовтні становитиме лише 3,8 млн тонн. Це на 39% менше, ніж за аналогічний період торік. Показник стане найнижчим для цих місяців із сезону 2011/2012 років. Водночас Lасhstосk Соnsultіng застерегла трейдерів від самозаспокоєння. Компанія наголосила, що ризики для постачання зберігаються.
«Міноборони Росії заявило про удар по суховантажу поблизу Одеси, українські дрони продовжують атакувати російську енергетику, а позиції щодо територій залишаються далекими одна від одної», — йдеться в її записці від середи.
Додатковий тиск на пшеничні ф’ючерси цього тижня спричинили слабкий попит на американський експорт і збирання врожаю в Південній півкулі. На початку вересня у позиціях хедж-фондів почали переважати ставки на зростання цін на пшеницю. Відтоді фонди послідовно скорочували ці ставки. Минулого тижня позиції, розраховані на здешевлення зерна, зросли до максимуму за три місяці.
Окремо Міністерство сільського господарства США в середу повідомило про продаж Китаю 134 тисяч тонн сої на 2026/2027 маркетинговий рік. Це чергова закупівля в серії придбань, які Пекін здійснює з початку липня. Китай намагається виконати зобов’язання щороку закуповувати 25 млн тонн американської сої до 2028 року. Ф’ючерси на сою втрачали до 1,1%. Котирування опустилися до найнижчого рівня з 26 серпня.
«Попит із Китаю, який мав би підтримувати ціни, не викликає реакції ринку. Тому найімовірнішим напрямком залишається зниження», — зазначено в аналітичній записці Ніghtоwеr Rероrt.
Світові ціни на пшеницю стрімко зростають: покупці шукають альтернативу Україні та РФ
Нагадаємо, що українські фермери вже скаржилися на падіння закупівельних цін на тлі зростання витрат. За словами голови Асоціації фермерів Полтавського району Олега Слизька, тонна пшениці четвертого класу подешевшала з 9–10 тисяч гривень торік до 4400 гривень. Водночас подорожчали дизельне пальне та мінеральні добрива, а аграрії мають сплачувати оренду, зарплати, податки й борги.
Окрім того, у вересні аналітики попереджали про загрозу світовій продовольчій безпеці через перебої з чорноморським експортом. Україна та Росія разом забезпечують понад чверть світової торгівлі пшеницею. Висока представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас наголошувала, що альтернативні маршрути не можуть замінити обсяги морських перевезень. Аналітики Вlооmbеrg Іntеllіgеnсе застерігають від недооцінки ризиків, а попередні дані свідчили про скорочення посівів в Україні та Росії, що вплине на постачання зерна у 2027 році.

Ф’ючерси на пшеницю 19 жовтня впали до найнижчого рівня з 12 серпня. За оцінкою аналітиків, загрози чорноморському експорту дедалі менше підтримують ціни. Імпортери знаходять обхідні шляхи постачання, а запаси зерна у багатьох країнах залишаються відносно високими. Про це повідомило інформаційне агентство Вlооmbеrg.
Ф’ючерси на пшеницю 19 жовтня подешевшали під час торгів на величину до 1%. Зниження відбулося попри нові зіткнення між Росією та Україною, яка погіршують перспективи домовленості про відновлення експорту через Чорне море.
Дронові атаки на судна в Чорному морі загрожують НАТО — Тhе Guаrdіаn
«Це дещо парадоксально, що ситуація в Чорному морі, здається, погіршується, а ціни падають. На мою думку, перебої з експортом у Чорному морі сприймають як звичне явище, тоді як запаси зерна в більшій частині світу відносно високі», — зазначив керівник аграрного напряму Rаbоbаnk Карлос Мера.
Удари протягом вихідних зробили домовленість про відновлення експорту з України та Росії, двох великих виробників пшениці, дедалі менш імовірною. Нове загострення також посилило сумніви, що поставки через Чорне море стануть доступними найближчим часом. У понеділок Міністерство оборони РФ заявило, що серед інших цілей уразило суховантажне судно за 130 км на південний захід від порту Одеси.
«Геополітична напруженість залишається надзвичайно високою як у Чорному морі, так і на Близькому Сході», — йдеться у щоденній нотатці Аrgus.
Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Вlооmbеrg повідомив про обговорення можливого експортного коридору через Чорне море з Туреччиною, Єгиптом та Індією. Однак, за його словами, Росія наразі виступає проти цієї ідеї.
«Зараз трейдери зосереджуються на тому, щоб імпортери знайшли обхідні шляхи з Чорного моря. Тож пшениця втратила певну премію за ризик. Це головна причина. Ринок знаходить рішення, особливо для пшениці. Її вирощують усюди», — зазначив Віткомб.
Окремо Міністерство сільського господарства США повідомило про експортний продаж Китаю 114 тисяч тонн сої на 2026–2027 маркетинговий рік. Китай послідовно закуповує американську продукцію від початку липня. Пекін прагне виконати зобов’язання щороку купувати 25 млн тонн сої зі США до 2028 року включно. За оцінкою АgRеsоurсе, для виконання цьогорічного плану Китай уже забезпечив закупівлю приблизно 16–16,5 млн тонн.
«Поставки американської сої до Китаю були активними», — йдеться в записці АgRеsоurсе.
Водночас у ключових виробничих регіонах Бразилії, найбільшого світового експортера сої, швидко просувається посівна кампанія. Як зазначила консалтингова компанія Vееrіеs у звіті за понеділок, це поліпшує перспективи наступного врожаю кукурудзи. Її висіватимуть після збирання сої.
Україна компенсуватиме до 80% збитків суднам від атак РФ
Нагадаємо, що президент Румунії Нікушор Дан заявив про посилення російських атак на морські маршрути українського зернового експорту. За тиждень до його заяви, 16 жовтня, безпілотники вразили п’ять суден у Чорному морі. Водночас Бухарест ще не мав технічного підтвердження причетності Москви до цих ударів. Румунія та Болгарія закликали союзників по НАТО посилити протиповітряний захист і надати додаткові засоби виявлення та протидії дронам.
Окрім того, за даними Служби зовнішньої розвідки України, Росія шукає альтернативні маршрути зернового експорту через скорочення перевезень Чорним морем. У другій декаді вересня вона експортувала 347 тисяч тонн пшениці проти 1,3 мільйона тонн за аналогічний період торік. Частину вантажів Москва намагається перенаправити через Балтійське море, Мурманськ і сухопутний коридор до Китаю. За оцінкою розвідки, швидко замінити чорноморський маршрут неможливо через обмеження інфраструктури, високі тарифи та вимоги покупців.

Світові ціни на сільськогосподарську продукцію продемонстрували найбільше квартальне зростання від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Головними чинниками стали війна Росії проти України у Чорноморському регіоні та екстремальні погодні явища в основних країнах-виробниках. Про це повідомило видання Вlооmbеrg.
Ці чинники створюють додаткові інфляційні ризики для центральних банків. Індекс Вlооmbеrg Аgrісulturе Sроt, який відстежує ціни на десять основних сільськогосподарських товарів — від сої до кави, — за три місяці до кінця вересня зріс на 13%. Це найбільший квартальний приріст із березня 2022 року. Хоча після вересневого максимуму показник дещо знизився, за останні 12 місяців він підвищився більш ніж на 20%.
Запаси зернових в Україні зросли на 64%: найбільше — пшениці
Протягом останніх місяців бойові дії між Росією та Україною посилилися, що суттєво обмежило постачання сільськогосподарської продукції через Чорне море. Цей регіон є одним із ключових світових постачальників зернових та олійних культур. Порушення морських перевезень скоротило доступні обсяги продукції та змусило покупців з Азії й Африки, які залежать від імпорту, шукати альтернативні джерела.
Ситуацію ускладнюють екстремальні погодні явища, які порушили виробництво пшениці та кукурудзи в основних аграрних регіонах — від США до Європи. Додаткову загрозу становить посилення кліматичного явища Ель-Ніньйо. За прогнозами, воно може стати одним із найпотужніших за всю історію спостережень.
Його вплив створює ризики для сільського господарства в різних частинах світу та погіршує прогнози врожайності не лише зернових культур, а й олійної пальми та какао. В Індії щойно завершився найслабший за останнє десятиліття сезон мусонних дощів. Це загрожує врожаю та посилює ризики зростання продовольчих цін.
Подорожчання сільськогосподарської сировини не одразу відображається на цінах у продуктових магазинах. Однак нинішнє зростання котирувань може додатково прискорити інфляцію, особливо на тлі високих цін на енергоносії, які збільшують витрати фермерів. Така ситуація здатна ускладнити центральним банкам досягнення інфляційних цілей. Інвестори допускають до чотирьох підвищень процентної ставки Федеральною резервною системою США протягом наступних 12 місяців.
Додаткову підтримку світовим цінам на зернові забезпечували китайські закупівлі американської сої та очікування поліпшення двосторонньої торгівлі напередодні саміту лідерів США й Китаю, який відбувся наприкінці минулого місяця. Після переговорів сторони оголосили, що Пекін знизить мита на американську сільськогосподарську продукцію, зокрема пшеницю та кукурудзу, у межах ширшої торговельної угоди. Водночас Китай залишив чинними додаткові мита на сою зі США.
Поєднання перебоїв із постачанням та змін у міжнародних торговельних потоках змушує покупців уважно стежити за розвитком ситуації. Основна увага зосереджена на перспективах мирних переговорів між Росією та Україною, а також на можливому збільшенні китайських закупівель. Проте для тривалої підтримки зернових ринків позитивні очікування повинні супроводжуватися стійким зростанням фактичного попиту з боку Китаю.
«Враховуючи проблеми з Чорним морем та посилення балансу США після спекотного літа, люди, які довгостроково купують продукцію, продовжуватимуть очікувати зростання цін на цих ринках», — зазначив виконавчий директор із торгівлі зерновими та олійними культурами компанії Маrех Річард Баттеншоу.
Росія переобладнує порти Балтики й Арктики для експорту зерна з Чорного моря — Rеutеrs
Нагадаємо, що через перебої з експортом зерна через Чорне море Україна розглядає можливість використання портів Балтійського моря. Міністерство аграрної політики та продовольства повідомило про опрацювання цього маршруту після зустрічі українського та естонського міністрів сільського господарства. Балтійські порти потенційно можуть забезпечити експорт до 20 млн тонн українського зерна, однак логістичні витрати зростуть приблизно на $100 за тонну.
Окрім того, Туреччина та ООН намагаються відновити Чорноморську зернову ініціативу 2022 року, щоб забезпечити безпечне судноплавство в Чорному морі та стабілізувати міжнародні постачання продовольства. На початку жовтня посередники зі швейцарського Центру гуманітарного діалогу планують провести зустрічі в Україні та Росії. Наприкінці вересня представники Туреччини, США, Європи, Індії та Єгипту вже обговорили можливу домовленість щодо захисту комерційного судноплавства, портів та енергетичної інфраструктури.

Азійські покупці останніми днями різко збільшили закупівлі пшениці з Австралії та Аргентини через затримки поставок із Чорного моря. Покупцям доводиться платити значно більше за альтернативні партії, щоб швидко закрити внутрішній попит. Про це повідомило інформаційне агентство Rеutеrs.
У нових угодах уже придбано щонайменше 500 тисяч тонн зерна. Імпортери шукають заміну вантажам із Чорного моря, які затримуються через атаки на судна та портову інфраструктуру. Серед найбільших покупців є Індонезія — другий за обсягами імпортер пшениці у світі. Країни регіону значною мірою залежать від зовнішніх поставок для покриття внутрішніх потреб.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Ціни на зерно злетіли до найвищого рівня за 14 років: темп підвищення склав 13% за місяць



Протягом останнього тижня — десяти днів укладалися великі угоди на поставки австралійської та аргентинської пшениці. Йдеться про термінові закупівлі для переробників, які не отримали частину вантажів із Росії та України. Глобальні імпортери пшениці зіткнулися зі скороченням доступних поставок. Атаки Росії та України на порти й судна порушили роботу зернових терміналів у Чорному морі. Через це перевізники були змушені відкладати або скасовувати завантаження десятків партій у розпал експортного сезону.
Американська аграрна компанія АDМ у середу повідомила, що удар безпілотника 31 серпня пошкодив її зерновий термінал UЕР у порту Одеси. Це стало ще одним фактором, який посилив занепокоєння щодо стабільності поставок із регіону.
За словами трейдерів, Аustrаlіаn Рrеmіum Whіtе продавали приблизно по 315–330 доларів за тонну з урахуванням вартості та фрахту. Аргентинську пшеницю купували приблизно по 310–315 доларів за тонну. Для порівняння, більшість чорноморських партій із поставкою в серпні–вересні раніше бронювали приблизно по 260–280 доларів за тонну. Тобто альтернативні поставки обходяться покупцям помітно дорожче.
Ф’ючерси на пшеницю в Чикаго з кінця червня зросли приблизно на 35%. Основною причиною став дефіцит поставок із Чорного моря. Готівкові ціни також піднялися в інших великих експортерів, зокрема в Аргентині, Австралії та США.
У вівторок котирування пшениці на СВОТ досягли найвищого рівня за три з половиною роки. Це сталося після повідомлень про те, що Москва відхилила мораторій на атаки в Чорному морі та завдала нових ударів по українській портовій інфраструктурі.
Азійські переробники зерна раніше замовили приблизно 2–2,5 млн тонн чорноморської пшениці з відвантаженням у липні–вересні. Це становить близько 30–50% їхнього імпортного попиту. Однак затримки доставки посилили побоювання, що частина цих обсягів може так і не дістатися покупців вчасно.
Крім Індонезії, великими азійськими покупцями чорноморської пшениці залишаються Бангладеш, В’єтнам, Малайзія, Таїланд і Шрі-Ланка. Паралельно з великими партіями з Австралії та Аргентини частина покупців переходить на контейнерні поставки. За словами трейдерів, такий формат дає змогу швидше закривати поточні потреби.
Один із азійських учасників ринку пояснив, що деякі млини вже погодилися ще більше відкласти приймання чорноморських вантажів. Вони не хочуть купувати надто великі обсяги за високими цінами. Тому контейнерні партії використовують як тимчасове рішення для покриття термінового попиту.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Експорт зерна з України впав на 75% через атаки Росії на чорноморські порти — Rеutеrs



Нагадаємо, що Європейський Союз уже шукає альтернативні маршрути для підтримки експорту українського зерна на тлі перебоїв у Чорному морі. Брюссель обговорює з Україною та сусідніми країнами використання "шляхів солідарності", однак їх роботу ускладнює низький рівень води на Дунаї. Єврокомісар із питань сільського господарства Крістоф Гансен попередив, що скорочення виробництва в ЄС може призвести до дефіциту продовольства в інших регіонах світу.

Із 1 вересня всі учасники програми пільгового кредитування «5–7–9%» проходитимуть екологічну та соціальну оцінку за стандартами Світового банку. Це правило не запровадили зненацька: воно роками «лежало» в постановах і рішеннях державних регуляторів, але не доходило до тих, хто бере кредит. Утім, зараз, коли агроекспорт заблокований, паливо та добрива в дефіциті, а інфляційні ризики зростають, точно не найкращий момент для реалізації реформи. Звісно, немає жодних сумнівів у тому, що великі агрохолдинги зустрічають цю зміну підготовленими. Але для багатьох малих і середніх підприємств (МСП) ця новина — торнадо під час пожежі. Тож ключові питання, на які зараз в агросекторі шукають відповіді, такі: що насправді змінюється, чому це було передбачуваним і як нову вимогу зробити конкурентною перевагою.Всі учасники програми «Доступні кредити 5–7–9%» із 1 вересня проходитимуть оцінку за екологічними та соціальними стандартами Світового банку — ЕSG. Формально це виглядає як чергове раптове правило напередодні нового бюджетного циклу. Але насправді раптовим воно не є. Програма «5-7-9%»: уряд знизив ставку для агровиробників Для агросектору ці вимоги діють іще з грудня 2024 року, запроваджені відповідною постановою уряду. Для решти бізнесу критерії задали не менш чітко: у лютому 2026-го Національний банк зобов’язав банки вбудувати ЕSG у кредитні рішення. Усе це публічні рішення з конкретними датами. Але проблема якраз у браку комунікації, адже всі ці правила існують лише в нормативних актах і рішеннях банківського регулятора, тобто в інформаційному просторі, який кінцевий позичальник рідко відвідує. Часто він дізнається про нову вимогу від менеджера банку вже під час подання заявки. Тобто тоді, коли готуватися пізно.Причому всі ці зміни є частиною ширшого процесу, який теж уже прописаний і зафіксований на папері. Держава готує єдині правила гри, так звану таксономію. По суті це офіційний перелік, який чітко визначає, яку економічну діяльність можна вважати «сталою», тобто екологічно та соціально відповідальною. Замість того, щоб кожен банк чи інвестор вирішував це на власний розсуд, усі спираються на єдиний зрозумілий стандарт: оце «зелене», і його можна фінансувати, а оце — ні. У липні Мінекономіки вже презентувало проєкт відповідного закону. Паралельно діє Дорожня карта впровадження ЕSG на 2026–2028 роки, яка додає до таксономії ще й обов’язкову звітність зі сталого розвитку та перевірку ланцюгів постачання.Що це означає для бізнесу на практиці? Сьогодні для доступу до пільгового фінансування здебільшого достатньо мати оформлені екологічні дозволи, потрібні для конкретного виду діяльності: наприклад, висновок щодо оцінки впливу на довкілля чи дозвіл на викиди. Але надалі цього буде замало. Бізнесу доведеться показувати значно більше, зокрема: як компанії управляють екологічними та кліматичними ризиками, як поводяться із землею, водою й відходами, які умови праці забезпечують і чи збирають дані, що їх хочуть побачити банки, інвестори та партнери.

Що таке ЕSG і чому банки почали про це питати?

ЕSG — це три групи критеріїв, за якими оцінюють, як компанія впливає на світ навколо себе:

Еnvіrоnmеntаl (довкілля) — поводження з відходами, водою, землею, викидами, наявність потрібних дозволів;Sосіаl (соціальний вимір) — умови та безпека праці, вплив на місцеві громади;Gоvеrnаnсе (корпоративне управління) — прозорість, якість ухвалення рішень, управління ризиками.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Кредит для бізнесу під 0,1%: Свириденко презентувала зміни до програми «Доступні кредити 5-7-9%» Донедавна для більшості українських підприємств дотримання цих критеріїв і стандартів залишалося темою переважно євроінтеграційних дискусій. А тепер ЕSG стає практичним «фільтром на вході», коли бізнес намагається отримати доступ до банківського фінансування.Логіка банків зрозуміла, адже фінансові показники — більше не єдине, що цікавить кредитора. Він хоче розуміти ризики, які можуть обернутися втратами для бізнесу завтра: екологічним штрафом, зупинкою через відсутній дозвіл, конфліктом із громадою, репутаційною проблемою в очах європейського партнера. Усе це зрештою перетворюється на гроші. Тому екологічні та соціальні ризики банк рахує так само уважно, як і фінансові.У межах кредитування «5–7–9%» оцінка може охоплювати доволі широке коло питань: чи дотримується підприємство екологічного законодавства й чи має потрібні дозволи, як воно поводиться з відходами та використовує природні ресурси, які умови й безпеку праці гарантує і як його діяльність впливає на громади й довкілля. Для бізнесу з високим екологічним та/або соціальним ризиком це позначається безпосередньо на доступі до позики. Якщо ризики можна усунути, банк може погодити план коригувальних заходів, який підприємство виконуватиме протягом періоду фінансування.Головне тут — масштаб. Самі правила діють не перший рік, але з 1 вересня під них підпадає значно ширше коло позичальників.Український агробізнес — один із найбільших користувачів державного кредитування. За даними Мінагрополітики, на кінець липня близько 6,4 тисячі агропідприємств отримали майже 43 млрд грн за програмою «5–7–9%». В умовах блокування портів та ускладненої логістики доступ до такого кредитування стає ще важливішим: сектор одночасно фінансує посівну та збиральну кампанії, зберігання, логістику й переробку. Будь-який додатковий критерій доступу до грошей має тут пряме практичне значення. Резервні площі, перенесення персоналу та кредити: експерт розповів, як бізнесу мінімізувати втрати після знищення складів І є ще стратегічний вимір. Українські аграрні компанії дедалі глибше інтегруються в європейські ланцюги постачання. Для тих, хто хоче залучати європейський капітал, скажімо, у проєкти переробки й виходити на ринок ЄС, здатність продемонструвати управління екологічними та соціальними ризиками за високими стандартами стає частиною ділової реальності.

Хто в зоні вразливості та що робити

Стартові позиції в агросекторі різні, і саме тут виникає головний ризик. Великі агрохолдинги вже мають ресурс для роботи з такими вимогами: окремих фахівців і команди, консультантів, системи збору даних, досвід взаємодії з міжнародними банками та інвесторами. Для них ці «старі-нові» вимоги щодо ЕSG-критеріїв продовжують наявні процеси.А от малий і середній бізнес в агросекторі — у зовсім іншій позиції. Тут виклик починається з базового: які дані збирати, які процеси документувати, чим підтверджувати відповідність. А саме МСП становить значну частину потенційних користувачів державних програм фінансування.Звідси можна визначити три конкретні ризики:Доступ до фінансування: підприємство, яке не може підтвердити відповідність, ризикує не отримати кредит або втратити наявний.Поглиблення розриву: великі гравці проходять оцінку легше. Відстань між ними та МСП зростає.Згаяний час: підготуватися за кілька днів до 1 вересня неможливо. Хто не почав раніше — вже спізнюється.До речі, європейська модель зараз рухається до спрощення. 2026 року в межах пакета Оmnіbus І ЄС переглянув систему обов’язкової звітності зі сталого розвитку: основне навантаження залишається на найбільших компаніях. Для менших вимоги стають пропорційнішими. Тобто ЄС свідомо намагається не перекладати вимоги до великих корпорацій на малий бізнес у їхніх ланцюгах постачання. Паралельно з 2 липня 2026 року діє Регламент щодо ЕSG-рейтингів, який робить ринок таких оцінок прозорішим. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Програму “Доступні кредити 5-7-9%” перевірять у Світовому банку та незалежні аудитори – МВФ Для України ж важливі не лише самі стандарти. Ще важливіша логіка їх застосування: передбачуваність, пропорційність і достатній час на адаптацію. Особливо в агросекторі, де поряд із великими холдингами працюють тисячі малих і середніх виробників з іншими фінансовими й адміністративними можливостями. Але поки держава та банки вибудовують цю систему, чекати, доки все стане ідеально передбачуваним, бізнесу не варто. Якщо офіційний канал не доносить правил вчасно, вигідніше вийти їм назустріч самому. І почати можна вже зараз, із кількох практичних кроків.Перший крок — варто подивитися на власне підприємство «очима кредитора». Які екологічні та соціальні ризики воно має, які дані про них збирає, що може підтвердити документально й де залишаються прогалини. Це той самий аналіз, який рано чи пізно проведе банк, тож здійснити його першим означає не отримати неприємних сюрпризів на етапі заявки.Другий — зібрати базовий пакет документів: екологічні дозволи, документи щодо відходів, води, умов праці. Це фундамент будь-якої ЕSG-оцінки, і саме його найдовше відновлювати, якщо чогось бракує.Третій — не чекати, поки нові правила стануть обов’язковими для всіх. Головну перевагу отримує той, хто готовий заздалегідь: поки одні лише дізнаються про вимоги, інші вже їм відповідають і спокійно заходять до кредиторів по пільгове фінансування.Бізнесу варто сприймати ЕSG як конкурентну перевагу. Для виходу на ринок ЄС і залучення європейського капіталу здатність показати, як підприємство управляє ризиками, стає частиною ділової реальності, а отже, й чинником конкурентоспроможності українського агро.

У першій половині серпня через російські атаки Україна експортувала лише близько 20% від необхідного обсягу зернових. Також російська блокада чорноморських портів України ставить під загрозу посівну кампанію наступного року. Без відновлення експорту фермери можуть не засіяти близько 20% сільськогосподарських земель і недовиробити 12 млн тонн продовольчого зерна. Про це повідомило агентство Вlооmbеrg.
Україна має дедалі менше можливостей для експорту сільськогосподарської продукції за кордон. Про це заявив в інтерв’ю генеральний директор Кеrnеl Євген Осипов, який очолює найбільшого в країні виробника та експортера зерна. Відвантаження через чорноморські порти майже зупинилися. Через це врожаї пшениці та кукурудзи цього року доводиться залишати в Україні та накопичувати у сховищах. За словами Осипова, зараз у Кеrnеl зберігається близько 1 млн тонн продукції.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Українські аграрії обмолотили вже 56% прогнозованих площ



"Головне питання: що ми будемо робити навесні наступного посівного сезону? Якщо не буде рішення для експорту, я вважаю, що Україна скоротить виробництво і не сіятиме приблизно на 20% площ. Це означає, що 12 мільйонів тонн продовольчого зерна не буде вироблено", — сказав Осипов в інтерв'ю в кулуарах заходу в Копенгагені.
Загострення бойових дій між Україною та Росією у Чорному морі вже вплинуло на світові ринки. Ціни на пшеницю піднялися до максимуму за два роки. Подальші перебої можуть погіршити забезпечення продовольством у частині країн, що розвиваються.
Проблеми з українським експортом також здатні посилити інфляційний тиск у світі. Україна залишається важливим постачальником сільськогосподарської продукції на міжнародні ринки. Тривала відсутність значних обсягів українського зерна може впливати на глобальну пропозицію.
За словами Осипова, обмеження роботи чорноморських портів посилилися протягом останніх двох місяців. Обсяг експорту скоротився до менш ніж 10% від показників, які фіксували на початку року. Через це виробники змушені шукати тимчасові способи зберігання врожаю. Зокрема, частину зерна цього року складають у спеціальні пластикові рукави. Такий спосіб дозволяє певний час зберігати врожай без традиційних елеваторних потужностей. Однак він не вирішує проблему у довгостроковій перспективі.
За оцінкою Міністерства аграрної політики України, за відсутності експорту в країні можуть вичерпатися доступні потужності для зберігання. Це може статися вже на початку листопада. У такому разі аграрії зіткнуться з додатковими труднощами під час збирання та зберігання продукції.
На тлі проблем в аграрному секторі Кеrnеl також розширює діяльність за межі свого основного бізнесу. Компанія почала розвивати виробництво електроенергії в Україні. Причиною стали російські удари, які вивели з ладу значну частину української генерації.
Кеrnеl уклав угоду з данським виробником вітрових турбін Vеstаs Wіnd Systеms А/S та експортно-інвестиційним фондом Данії ЕІFО. Партнери планують побудувати вітрову електростанцію потужністю 94,5 МВт у центральній частині України. Цей проєкт є частиною ширших планів Кеrnеl у сфері енергетики. До 2030 року компанія хоче створити в Україні 1 ГВт потужностей відновлюваної енергетики.
"Ми втратили близько 50% нашої генерації електроенергії. Виробництво енергії вітром є більш стійким порівняно з іншими видами генерації, і ми вважаємо, що Україні потрібно рухатися вперед і розширювати шлях виробництва енергії з вітру та сонця", — зазначив Осипов.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Експорт зерна з України впав на 75% через атаки Росії на чорноморські порти — Rеutеrs



Нагадаємо, що перебої з роботою чорноморських портів уже різко вплинули на світовий зерновий ринок. Ф’ючерси на пшеницю наблизилися до найвищих рівнів майже за три роки після ударів по українських і російських портах. За оцінкою Охfоrd Есоnоmісs, проблеми в Азовському та Чорному морях можуть скоротити глобальні поставки зернових цього року на 86 млн тонн. Альтернативні маршрути України через залізницю та Дунай здатні компенсувати лише близько 17 млн тонн експорту.

Україна вже звернулася до Європейського Союзу по додаткову підтримку для аграрного сектору, адже ситуація критично загострилася. Через масштабні обстріли портової інфраструктури та цивільних суден з боку Росії експорт українського зерна в перші два тижні серпня 2026 року впав на 75%. Це поставило фермерів по всій країні на межу банкрутства, оскільки внутрішні ціни на сільськогосподарську продукцію впали нижче за її собівартість. Про це повідомило інформаційне агентство Rеutеrs.
Україна залишається одним із найбільших у світі виробників пшениці, кукурудзи та соняшнику, а близько 90% експорту цих культур проходить через Чорне море. Жнива пшениці зараз перебувають на піку.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Окупація та атаки дронів поставили аграріїв на ТОТ під загрозу банкрутства



Аграрний сектор формує близько 60% експортних доходів України. Тому блокада створює додатковий тиск на економіку, яка вже працює в умовах війни. Водночас Україна посилила атаки на російські судна в Чорному та Азовському морях.
Обидві сторони намагаються завдати економічних збитків одна одній. Росія також є великим експортером продовольства, тому ескалація в Чорному морі впливає на глобальні ціни. Додатковий тиск на світовий продовольчий ринок створюють рекордні хвилі спеки та війна на Близькому Сході.
"Україна постачає близько 6% світового виробництва пшениці та близько 11% кукурудзи", — сказав заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
 Він попередив, що затримки з поставками можуть створити ризик голоду в окремих країнах Африки та Близького Сходу, які сильно залежать від імпорту українського зерна. Цього року Україна очікує зібрати близько 60 млн тонн зерна. Це майже стільки ж, скільки у 2025 році.
Однак фермери вже побоюються за наступний урожай. Без експорту вони не зможуть отримати достатньо коштів для нового виробничого циклу. У липні світові ціни на зерно в Чикаго піднялися до максимуму більш ніж за рік через проблеми в Чорному морі та побоювання дефіциту. Водночас в Україні ціни різко впали через накопичення продукції всередині країни.
За оцінками аналітиків, із основних зернових культур фермери можуть отримувати прибуток фактично лише від експорту пшениці. За іншими культурами доходи вже не покривають виробничі витрати. Марчук наголосив, що ці гроші потрібні аграріям для закупівлі пального, виплати зарплат і підготовки до сівби озимих культур.
За даними Адміністрації морських портів України, Росія здійснила понад 70 атак на чорноморську портову інфраструктуру та 62 удари по суднах. За перші два тижні серпня експорт зерна з України впав на 75% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Москва заявляє, що атакує військову інфраструктуру, логістичні об’єкти та судна, які нібито перевозять іноземне озброєння.
Саме зерно за правильних умов може зберігатися кілька років. Однак Україні бракує вільних сховищ. Міністерство аграрної політики оцінює можливий дефіцит потужностей у 11 млн тонн. Українська влада вже звернулася до партнерів із проханням надати спеціальні мішки для тимчасового зберігання зерна безпосередньо в господарствах.
Паралельно Україні терміново потрібні альтернативні експортні маршрути. Знайти їх зараз складніше, ніж у 2022 році. Тоді значну частину аграрного експорту перенаправили залізницею та автомобільними шляхами через західний кордон. Однак тепер можливостей для такого маневру стало менше.
Економіст Київської школи економіки Олег Нів’євський зазначає, що відносини з Польщею погіршилися. Польські фермери раніше неодноразово протестували проти конкуренції з дешевшим українським зерном. Додатковими проблемами стали жорсткіший торговельний режим ЄС, низький рівень води в Дунаї та російські удари по залізничній інфраструктурі.
"Україна повинна бути готова до того, що економічні наслідки блокади портів можуть бути не менш серйозними, або навіть гіршими, ніж минулого разу", — зазначив Нів’євський.
Національний банк України минулого місяця прогнозував, що до кінця року країна може недоотримати близько 2,5 млрд доларів валютної виручки через блокаду. Всеукраїнська аграрна рада оцінює можливі втрати фермерів ще приблизно у 3 млрд доларів через подорожчання логістики.
Загальні воєнні втрати аграрного сектору з 2022 року вже перевищили 90 млрд доларів. Площа сільськогосподарських земель, які реально обробляються в Україні, скоротилася майже на чверть. Причинами стали бойові дії, масштабне мінування, обстріли та нестача зрошення.
Уряд уже запровадив екстрений пакет підтримки фермерів. Він передбачає розширення державних кредитних програм, спрощення вимог до позичальників і зниження ставок за кредитами на оборотний капітал. На місцях аграрії кажуть, що цього недостатньо.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У Євросоюзу просять гроші на кредитну підтримку українських фермерів 



Нагадаємо, що українські аграрії вже заявляли про критичне падіння внутрішніх цін на зерно та проблеми зі збутом продукції. Частина трейдерів фактично припинила закупівлі, оскільки експорт через порти був різко обмежений. Представники аграрного сектору звернулися до Кабінету міністрів із проханням терміново втрутитися в ситуацію. Вони попередили, що без державної підтримки господарствам буде складно профінансувати пальне, зарплати та осінню посівну. Аграрії також наголосили, що затяжна криза може призвести до скорочення виробництва вже наступного року.

На тимчасово окупованих територіях склалась критична ситуація зі збутом урожаю зерна, оскільки перевізники відмовляються їхати в регіон через небезпеку атак безпілотників. Про це повідомляє Центр національного спротиву.
"Зібране зерно накопичується на складах, тоді як можливості його реалізації практично відсутні. Окупаційна адміністрація при цьому не пропонує жодних реальних рішень, фактично розводячи руками перед проблемами, які сама не здатна вирішити", — йдеться в ньому.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Трейдери припинили закупівлі, ціни вже впали нижче собівартості: аграрії звернулися до Кабміну



Через цю ситуацію аграрні підприємства на ТОТ опинились на межі банкрутств, а тисячі людей можуть залишитись без роботи, якщо аграрії не зможуть продати урожай і не матимуть коштів на закупівлю насіння, добрив, пального.
"Так окупація Росією продовжує руйнувати економіку регіонів, які до війни мали потужний аграрний сектор та стабільне виробництво. Замість розвитку - знищена логістика, небезпечні дороги, проблеми з паливом і відсутність ринків збуту. І тепер навіть вирощений урожай стає для фермерів не джерелом прибутку, а черговою проблемою", — резюмують в Центрі.
Аграрії в 2026 році працюють в умовах ризиків: навесні головною проблемою називали дефіцит мінеральних добрив, можливі перебої з дизельним пальним у період весняно-польових робіт. Проте головним ризиком для аграрного сектору влітку стала експортна логістика: прогнозувалось, що місячний експорт зерна впав на третину через атаки на термінали. Потенційні втрати експортної виручки від агросектору оцінюються у $2–5 млрд. Докладніше про це читайте у статтях ZN.UА «Блокада одеських портів: чим загрожують нові удари» та «Підтримка аграріїв в Україні — чи врятує вона експорт зерна».

Протягом історії наукові прориви змінювали не лише спосіб життя людей, а й розвиток цілих суспільств. Парова машина трансформувала торгівлю та промисловість. Електрика оновила міста і повсякденне життя. Інтернет змінив способи поширення інформації у світі. Сьогодні штучний інтелект починає переосмислювати саму природу праці.
Менш помітними, але не менш важливими є наукові досягнення, що змінюють те, як людство забезпечує себе їжею.
Більшу частину своєї історії сільське господарство залежало від землі, погоди та... удачі. Згодом почали широко використовуватися добрива, механізація, покращена генетика насіння та дедалі точніші технології захисту культур. Ці інновації дали змогу людству прогодувати на мільярди більше людей без залучення мільярдів нових гектарів.
Тепер починається ще одна аграрна революція.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Аграрка-2026: режим виживання й пошуку нових ринків



17 червня Європейський Союз ухвалив нові правила щодо вирощування культур, створених за допомогою так званих нових геномних технологій (NGТ). Ця назва навряд чи викличе захоплення за обіднім столом, але вона може вплинути на те, що зрештою на ньому опиниться. Науковці вже розробили інструменти, які дають можливість покращувати рослини швидше і точніше, ніж за традиційної селекції. Замість того, щоб десятиліттями чекати на появу корисних характеристик, наприклад, посухостійкості, стійкості до хвороб чи здатності давати вищі врожаї, йдучи шляхом багаторазового схрещування, селекціонери тепер можуть вносити точні генетичні зміни, які безпосередньо забезпечують ці покращення.
На відміну від генетично модифікованих культур, відомих як ГМО, ці нові технології передбачають точкові зміни у власній ДНК рослини, а не додавання генів інших видів. У цьому сенсі редагування генів — це прискорення природних процесів. Такі зміни не є принципово відмінними від тих, що з часом відбуваються у рослин у природі. Відрізняються лише швидкість і точність, із якими їх досягають. В інших частинах світу редагування генів уже застосовується: створено пшеницю з підвищеною стійкістю до хвороб, банани, що повільніше темніють, та томати з покращеними поживними властивостями. У деяких країнах споживачі вже використовують ці продукти.
Протягом багатьох років жорстке регулювання фактично відштовхувало значну частину біотехнологічних інновацій від Європи. Поки в Північній і Південній Америці науковці розробляли нові покоління культур, європейські політики залишалися обережними, застосовуючи до редагування генів ті самі підходи, що й до старіших технологій генетичної модифікації.








Виправлення спадкових хвороб у ДНК ембріонів: вчені випробували новий метод з безпрецедентною точністю





Нові регуляторні рамки свідчать про визнання того, що науковий прогрес неможливо ігнорувати безкінечно. Європа дійшла висновку, що їй потрібен доступ до інструментів, які допоможуть фермерам адаптуватися до зміни клімату, оптимізувати використання засобів захисту і зберігати продуктивність.
Для Європи це означає надійніші поставки продовольства, більш сталий аграрний ринок, здатний витримувати кліматичні потрясіння, та вищу конкурентоспроможність на світовій арені. Для України ситуація має більше нюансів.
Конкурентоспроможність українського сільського господарства на європейських і світових ринках частково залежатиме від того, як країна відреагує на ці зміни, адже відповідну регуляторну базу наразі ще не сформовано.
Сільське господарство залишається однією з основ національної економіки України та одним із секторів, що, найімовірніше, стане рушієм відбудови після завершення війни. Протягом поколінь конкурентна перевага України була очевидною — це одні з найродючіших ґрунтів у світі. І ця перевага залишається. Однак у ХХІ столітті самого лише чорнозему вже недостатньо.
Глобальний аграрний сектор дедалі більше визначається швидкістю зростання продуктивності. Країни, які раніше впровадили NGТ, здатні вирощувати більш стійкі та ефективні культури та підвищувати надійність усього ланцюга постачання.
Саме тому рішення ЄС є настільки важливим для України. Коли фермери в Європі отримають доступ до генетично редагованих культур, що краще витримують посуху, хвороби та кліматичні стреси, європейське сільське господарство стане продуктивнішим і конкурентнішим. Власне, це і є мета реформи — посилити європейське фермерство в умовах мінливого світу.
Для України питання не в тому, чи конкурувати з європейським аграрним сектором, а в тому, як разом із ним формувати його майбутнє. Україна вже є одним із провідних виробників аграрної продукції в Європі та поступово поглиблює інтеграцію з ЄС. У міру того, як технології редагування генів ставатимуть стандартом у європейському сільському господарстві, узгодження регуляторних підходів дасть змогу українським фермерам і науковцям долучитися до спільного майбутнього, заснованого на інноваціях, сталості та продовольчій безпеці.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У 53 рази більше, ніж у людини: виявлено рослину з рекордним геномом



Наразі Україна не має співставної регуляторної бази для NGТ. Це не створює негайних недоліків, однак у середньостроковій перспективі постає питання гармонізації. Якщо європейське сільське господарство стане продуктивнішим завдяки швидшому впровадженню нових сортів, Україні доведеться адаптувати власну регуляторну систему до цих змін. Сумісність регуляторних підходів сприятиме торгівлі, залученню інвестицій і глибшій інтеграції в європейський інноваційний простір.
Ризик для України полягає не в надто швидкому розвитку інновацій, а в тому, що зростання продуктивності відбуватиметься в інших країнах, а доступ до відповідних інструментів буде нерівномірним у межах спільного аграрного простору Європи.
Втім, це не обов’язково має призвести до розриву. Україна вже глибоко інтегрована в європейські продовольчі ринки, ланцюги постачання та логістику. Її аграрний сектор є частиною ширшої європейської системи, яка дедалі більше покладається на стабільне, ефективне та кліматично стійке виробництво. Якщо редагування генів стане стандартом у цій системі, питання полягає не в тому, чи братиме Україна участь, а в тому, як швидко вона зможе долучитися на рівних умовах.
Спільний підхід до NGТ дав би можливість українським і європейським фермерам працювати в межах одного ринку на рівних засадах і користуватися однаковими науковими досягненнями. Це сприятиме зростанню продуктивності, зміцнить продовольчу безпеку та посилить аграрну основу європейської економіки. Для споживачів це також означатиме стабільніші поставки продуктів і меншу чутливість до цінових коливань, спричинених погодними чи ринковими потрясіннями.
Рішення, які сьогодні ухвалюються в Європі, визначать структуру аграрної конкуренції в ширшому економічному просторі, включно з Україною. Завдання полягає в тому, щоб цей технологічний зсув став спільною перевагою, а не лінією розмежування. У сільському господарстві, як і в економіці загалом, найстійкішими є не ті системи, що рухаються найшвидше поодинці, а ті, що розвиваються разом. Україна ще має час. На впровадження нових правил ЄС знадобиться близько двох років — це вікно можливостей для підготовки та гармонізації. Майбутнє вже формується, і саме зараз для України настав момент готуватися до нього.

Пандемія СОVІD, енергетична криза, війни останніх років перевернули глобальний і локальні ринки продовольства, як той пісковий годинник. З периферійної проблеми окремо взятого споживача, який давно звик до думки, що ковбасу роблять «із сої», а вершкове масло — «з пальми», fооd frаud (шахрайство з продуктами харчування) поступово перетворюється на окрему економіку всередині продовольчого ринку, впливаючи як на ціни, так і на довіру до продуктів.

Цілеспрямований обман

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (Fооd аnd Аgrісulturе Оrgаnіzаtіоn оf thе Unіtеd Nаtіоns, FАО) визначає термін fооd frаud як будь-яку навмисну дію з обману покупців щодо цілісності харчових продуктів, щоб отримати економічну вигоду.Fооd frаud відрізняється від випадкових порушень безпечності продуктів або технічних помилок у виробництві. Йдеться саме про цілеспрямований обман. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Україна увійшла до антирейтингу ТОП-15 країн з найбільшою можливою інфляцією на продукти харчування у 2026 році Типові форми харчового шахрайства:

підміна дорогих інгредієнтів дешевшими;фальсифікація країни походження;неправдиве маркування;продаж продукції нижчої якості під виглядом преміальної;підробка органічної або екологічної сертифікації;маніпуляції з термінами придатності;фальсифікація складу продуктів.

У масштабах світу можна виокремити три головні хаби fооd frаud — оливкова олія, риба, мед.Особливо активно харчове шахрайство поширюється у сегментах продовольства з високою доданою вартістю, складним ланцюгом поставок, імпортною сировиною, преміальним позиціонуванням.Найчастіше підробляють оливкову олію, додаючи туди дешеві рослинні олії. Світовий ринок оливкової олії оцінюється приблизно у 15–18 млрд дол./рік. Поширеним є неправдиве маркування походження й категорії ехtrа vіrgіn. Через високу ціну та складність лабораторної перевірки оливкова олія залишається одним із найприбутковіших сегментів fооd frаud.

Риба, якої не існує

Світовий ринок риби та морепродуктів дедалі частіше стає прикладом того, як харчове шахрайство перетворюється з окремих випадків фальсифікації на системну глобальну індустрію.У спеціальному звіті FАО Fооd frаud іn thе fіshеrіеs аnd аquасulturе sесtоr фактично вперше на рівні ООН визнала сектор рибної продукції як один із найуразливіших.За оцінками FАО, близько 20% світової торгівлі рибою та морепродуктами може бути пов’язано з різними формами шахрайства.Проблема ускладнюється через масштаб самого ринку. FАО оцінює глобальний сектор рибальства та аквакультури в 195 млрд дол., у міжнародній торгівлі циркулює понад 12 тис. видів водних біоресурсів. Саме оце багатство, різноманітність, складні міжнародні ланцюги поставок і велика кількість посередників забезпечують ідеальні умови для маніпуляцій.Найпоширеніша схема — підміна видів риби. Дешеву рибу продають як преміальну продукцію. У ЄС і Північній Америці неодноразово фіксували випадки, коли дешеві види тунця, пангасіуса, есколара маркували як дорожчу тріску, морського окуня чи преміального тунця. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вчені назвали продукти, які найчастіше можуть викликати харчове отруєння Кожен п’ятий із понад 25 тис. перевірених зразків риби у світі виявився неправильно маркованим (глобальне дослідження Осеаnа).Наочними є схеми з фальсифікацією походження продукції. Коли дешевий імпорт продавався як локально виловлена дика риба. Різниця у ціні між такими видами продукції може сягати двох-трьох разів.Ще одна поширена практика — продаж риби під виглядом дикої. Тобто споживач купує за грубі гроші ілюзію преміальної якості, а за фактом смакує рибу промислового вирощування.Аналогічно працюють фальшиві «екологічні» або «органічні» сертифікати, особливо у сегменті креветок і лосося з країн Південно-Східної Азії.Згадалися повторне заморожування риби, використання барвників або хімії для збереження кольору й текстури. Плюс надмірне глазурування льодом для збільшення ваги товару.Подекуди такі практики виходять навіть за межі шахрайства, адже можуть спричинити ризики для здоров’я споживачів. Критичні точки: ресторани, ринки або перероблені продукти, консерви.

Медові підозри

Мед є одним із продуктів, на прикладі якого можна простежити еволюційний шлях fооd frаud. Ще десять років тому фальсифікація меду сприймалася радше як проблема окремих ринків або недобросовісних виробників. Нині контролюючі органи фактично визнають, що частина ринку меду існує не за правилами.У 2021–2022 роках Єврокомісія та Jоіnt Rеsеаrсh Сеntrе провели спільне дослідження. Результат: 46% перевірених партій меду, який ввозять до ЄС, мали ознаки фальсифікації. Мова про домішки дешевих цукрових сиропів.На цьому тлі Європа дедалі жорсткіше дивиться на імпорт. Уже звучать відкриті заяви про те, що частина продукції, яка потрапляє на ринок ЄС під маркуванням «суміш медів із країн ЄС і поза ЄС», може мати непрозоре походження або ознаки домішок. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Європарламент ухвалив нову директиву щодо походження меду: що потрапляє під заборону Україна опинилася у зоні ризику одразу з кількох причин. Ми є одним із найбільших продавців меду до ЄС, тож саме український мед дедалі частіше опиняється у полі уваги європейських перевірок.В умовах євроінтеграції це вже питання репутації всього аграрного експорту.Прямі підозри щодо українського меду були, однак наразі йдеться не про офіційні заборони, а про посилення контролю та зміну правил імпорту.ЄС із листопада 2024-го офіційно посилив вимоги до імпорту меду та продуктів бджільництва з України. Дозвіл на поставки мають лише виробники, чиї потужності внесено до спеціальних списків, погоджених компетентними органами країни-експортера. Причиною прямо називали почастішання випадків шахрайства та фальсифікації меду шляхом додавання цукру.В Україні ж фокус зміщений у бік молочної продукції.

Вершкова класика

Національним маркером харчового шахрайства роками залишається вершкове масло. Суть схеми давно відома: молочний жир частково або повністю замінюють дешевшими рослинними компонентами, найчастіше пальмовим жиром. Формально така продукція може продаватися як «спред» або «молоковмісний продукт». Проблема виникає тоді, коли товар маркують і реалізують як повноцінне вершкове масло.Під час війни проблема лише загострилася. В умовах різкого зростання собівартості молока та інших складових, що формують вартість продукту, спокуса замінити дорогий молочний жир дешевшими компонентами стала ще сильнішою.Фактично ринок опинився перед класичною дилемою воєнної економіки: утримати доступну ціну або зберегти якість.Держпродспоживслужба 2025 року під час 615 позапланових перевірок у сфері обігу молока та молочних продуктів порушення виявила приблизно у 20% випадків. Переважно йшлося про недостовірне маркування та неналежне інформування споживачів, тобто про тонку межу між «порушенням стандартів» і класичним fооd frаud.

Економічна безпека держави

Межа між порушенням безпечності продуктів і харчовим шахрайством у Європі майже зникла. Хоча раніше поняття «небезпечний продукт» і «харчове шахрайство» розділяли. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Ціни на крупи, хліб, олію та цукор: експерт попередила про подорожчання Україна йде до цього лише зараз, та й то під тиском євроінтеграції. До останнього часу в національному законодавстві навіть не існувало чіткого юридичного визначення понять «харчове шахрайство» чи «фальсифікований харчовий продукт». Втім, до кінця 2026 року ситуація може змінитися.Влада анонсувала зміни законодавчого регулювання у сфері продовольства, а також визначення чіткої відповідальності за fооd frаud. Фактично йдеться про спробу імплементувати в українське право ту саму логіку, за якою вже працює ЄС: фальсифікація їжі — це не лише проблема споживача, а й питання економічної безпеки держави та довіри до всього аграрного ринку.

Дешево невигідно

У центрі всієї системи харчового шахрайства завжди стоїть не виробник чи трейдер, а споживач. Саме його поведінка (свідомо чи несвідомо) формує той ціновий тиск, за якого якість продукту починає конкурувати з його собівартістю.У базовій логіці нижча ціна сприймається як перевага. В продовольчому сегменті ця перевага часто має приховану мету: заміну інгредієнтів, зниження частки сировини, використання дешевших аналогів або спрощення технології виробництва.Формально продукт залишається «харчовим», але його якість уже існує в одній економічній галактиці, а очікування покупця — в іншій.Споживач майже ніколи не має інструментів для перевірки реального складу продукту в момент покупки. Етикетка стає головним джерелом інформації, а довіра заміняє контроль. У таких умовах ціна починає домінувати над рештою критеріїв (походженням, технологією виробництва чи навіть репутацією виробника).Тут і виникає ключове спотворення, бо низька ціна не є сигналом ефективності виробництва, а дедалі частіше стає індикатором економії на якості. У результаті формується замкнене коло: споживач шукає дешевший продукт, ринок відповідає зниженням якості, а fооd frаud стає крайнім інструментом балансування між собівартістю та очікуванням попиту. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Якими будуть ціни на харчі в умовах енергетичної невизначеності Питання харчового шахрайства виходить за межі контролю держави чи відповідальності бізнесу. Воно починається з простого вибору на полиці, хоча «дешевше» автоматично не означає «краще», але дуже часто означає «інше, ніж ви думаєте».***Харчове шахрайство виникає там, де економіка починає рухатися швидше, ніж здатність системи наздогнати її правилами. Там, де споживач обирає ціну, а не походження. І там, де глобальні ланцюги постачання настільки розгалужені, що реальний склад продукту перестає бути очевидним навіть для тих, хто його продає.У цій логіці fооd frаud не виглядає збоєм. Він виглядає адаптацією або способом ринку звести кінці з кінцями: між собівартістю, попитом і контролем, який завжди трохи запізнюється.Головне не в тому, де закінчується фальсифікація, а в тому, чи залишився в сучасному світі куточок, де їжа не потребує перекладу з економічної мови.

Європейський авіаційний сектор входить у період підвищеної паливної напруги. Близький Схід забезпечував до 75% європейського імпорту авіапалива. Європейські авіакомпанії занепокоєні тим, що дефіцит поставок палива може виникнути протягом наступних кількох тижнів. А ціни на паливо вже зросли майже на 84% із початку війни США та Ізраїлю з Іраном. Шукаючи шляхи виходу із цієї кризи, реакція неочікувано знайшла їх у агросекторі, а відтак і можливість для України допомогти європейській авіації.
Ризики, пов’язані з пальним, більше не обговорюються як абстрактні сценарії. За останні тижні кількість застережень з боку галузі зросла: регулятори та авіакомпанії в терміновому порядку намагаються оцінити, на який час вистачить наявних запасів і наскільки швидко можна забезпечити альтернативні поставки. Авіакомпанії вже відчувають наслідки. З кінця лютого ціни на пальне різко зросли, що призвело до підвищення вартості квитків і зменшення маржі саме в той момент, коли попит починає збільшуватися. Водночас планування на випадок надзвичайних ситуацій переходить із теоретичної площини в операційну. Деякі перевізники попереджають про можливі збої вже на початку літа, тоді як галузеві об’єднання відкрито обговорюють ризик скорочення кількості рейсів, якщо триватиме обмеження постачання. Кілька авіакомпаній уже вжили заходів щодо скорочення короткомагістральних рейсів по всій Європі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Найбільша німецька авіакомпанія скасовує 20 тисяч рейсів: що планують в ЄС, щоб уникнути колапсу



Занепокоєння викликає не лише цінова волатильність, а й доступність пального — повідомляється, що рівень запасів у ключових європейських хабах перебуває під тиском, а також існує перспектива, що скасування рейсів почастішають у разі затримок із поповненням. У цьому контексті зусилля з масштабування використання сталого авіаційного пального (Sustаіnаblе аvіаtіоn fuеl — SАF) набирають обертів як частина ширшої стратегії стабілізації постачання. Розширення його виробництва розглядається не лише як довгостроковий шлях переходу, а й як буфер проти зовнішніх шоків.
Збільшення виробництва сталих енергоресурсів, таких як біопаливо, може зміцнити аграрну економіку Європи та водночас посилити національну безпеку за рахунок зменшення залежності від традиційних джерел енергії.
Більш диверсифікована паливна база може допомогти пом’якшити раптові збої у глобальних торговельних потоках, зменшити вразливість до геополітичних вузьких місць і забезпечити авіакомпаніям більш передбачуване операційне середовище.
Українське сільське господарство може і повинно брати участь у цьому процесі трансформації. Удосконалена генетика насіння, підвищена стійкість до стресових факторів і вищий вихід олії з гектара дають можливість фермерам брати участь у цьому процесі без надмірного навантаження на землю чи ресурси. Однією з причин, чому SАF на основі сільськогосподарської сировини є більш здійсненним, ніж часто вважають, є те, що значна частина інфраструктури вже існує.








Війна на Близькому Сході б’є по авіації: аеропорти Європи дають песимістичні прогнози





У Європі сформовано потужності з переробки олійних культур, зберігання, логістики та нафтопереробної експертизи. Перетворення високоякісних рослинних олій на пальне, придатне для авіації, є перевіреним промисловим процесом.
Одним із прикладів зацікавленості аграрного бізнесу в трансформації ринка палива є спільне підприємство Еtlаs компаній Соrtеvа та bр, засноване на початку 2026 року. Саме з цих причин воно позиціонує себе як біоенергетична компанія на перетині сільського господарства та сталої енергетики. Основна ідея полягає не в просуванні одного окремого продукту, а в демонстрації того, що сталі рослинні види сировини можуть бути промислово організовані та інтегровані в існуючі ланцюги створення вартості пального. Соrtеvа робить внесок своїми десятиліттями досвіду в галузі насіння та селекції рослин, bр — своєю експертизою в переробці, логістиці та маркетингу.
Для українських фермерів це відкриває додаткові можливості для експорту. Україна має великі площі орних земель, налагоджене виробництво олійних культур та інфраструктуру для зберігання.
Водночас одним із постійних заперечень щодо біопалива на основі сільського господарства залишається занепокоєння стосовно конкуренції з виробництвом продуктів харчування. Це занепокоєння є обґрунтованим, але дедалі більш застарілим. Фермери вже працюють у межах складних систем сівозміни, які включають проміжні або короткоциклові культури, що вирощуються між основними збираннями врожаю. Ці культури висіваються на землях, які інакше залишалися б під паром протягом кількох місяців, сприяючи здоров’ю ґрунтів, утриманню вологи та управлінню поживними речовинами. Проте вони не залучені до жодного ланцюга створення вартості.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Ера дешевих перельотів може закінчитись: авіакомпанії скорочують рейси та готуються до хвилі банкрутств



Соняшник з коротким циклом вирощування є переконливим прикладом. Завдяки сучасним інноваціям у насінництві та агрономічній підтримці соняшник може вирощуватися як проміжна культура між циклами озимих зернових. Соняшник швидко достигає, утворює насіння з високим вмістом олії, добре придатне для сировини SАF, і вписується в наявні системи землеробства без витіснення продовольчих або кормових культур.
Залучаючи фермерів до ланцюга постачання авіаційного пального, Європа може вибудувати екосистему SАF, яка буде узгодженою з кліматичними цілями, економічно життєздатною та стратегічно стійкою. Для цього необхідні політичні рамки, які визнають проміжні культури, підтримують інновації та не замикають визначення SАF у надто вузьких моделях, що обмежують масштабування. Також це потребує переосмислення ролі сільського господарства як одного з рушіїв енергетичної політики.
За умови правильного вибору рішень Європа за підтримки України може перетворити нинішній паливний шок на каталізатор більш безпечного, диверсифікованого та локалізованого майбутнього авіації.